Календар СІЧЕНЬ 2022

З Новим роком та Різдвом Христовим! Святкуймо разом з КАЛЕНДАРЕМ від бібліотеки

 

«Ой, хустина, хустиночка!...»

 

        Відроджуємо, поважаємо та пропагуємо наші українські традиції — це генетичні скарби нашого народу. Традиції — це наше минуле і майбутнє! Бережімо їх!
            До Всесвітнього дня української хустки Криничанська центральна публічна бібліотека пропонує виставку-інсталяцію та фото-колаж «Ой, хустина, хустиночка!...». Задовільнить потреби користувачів інформацією і  книга З. Васіної «Українське народне вбрання», яка надійшла з Українського Інституту  Книги, це - невичерпне джерело пізнання глибини й краси української культури в контексті поглибленого вивчення історії України. 
… А хустки усміхалися квітами, підморгували таємничими орнаментами. Ось така вона – звичайна хустка, родинний оберіг, краса українського народу.

         Нехай барвисті, як сад навесні, мерехтливі, як світанки над річкою, наші рідні українські хустки залишаються в серці кожної українки. Цього дня можна було доторкнутися до хустини, набратись позитивної енергетики й загадати бажання: яке неодмінно збудиться!

Хустка - це модно, жіночно і гарно!

 

Краєзнавча робота бібліотеки

 

    Велику увагу приділяє бібліотека популяризації літератури про свій край.

    Сьогодні, в час духовного відродження України,  значно   збільшився інтерес читачів до її  історичного минулого, зростає роль краєзнавства, зокрема його культурно-мистецьких, літературних напрямків.  Саме бібліотека формує особистість на грунті історії, культури, традицій свого краю. Недаремно мовиться: «Хто не знає свого минулого, то й не вартий майбутнього». Тому одним із пріоритетних напрямків роботи публічної  бібліотеки є краєзнавча робота.

       Традиційною формою організації і популяризації краєзнавчого фонду став оформлений у бібліотеці краєзнавчий куточок «Квітни мій краю».  Завдання його – зосередити потрібний читачеві матеріал в одному місці, що дозволить самостійно ним користуватись.

       В  розділі «Літопис краю» розміщені матеріали про створення селища, представлений буклет «Історія і легенди Криничок». Доповненням розділу є буклет «Віхи історії ріднокраю» та вірші наших поетів-земляків про Кринички.

       На виставці представлені тематичні папки «У граніті, бронзі, у серцях», «Свято-Вознесенський храм», «А душа людська пам’ятатиме Вас», «Достойні пам’яті і шани», краєзнавчий путівник «Голубі стежки Криничанщини», «Історія Криничанської публічної бібліотеки» та інші.

         У розділі: «Наші люди, наша гордість» можна ознайомитися з буклетами про життя і творчість  наших земляків: поетеси Олени Ющук та Олега Андрішка. Є можливість прочитати прозові твори учасника ліквідації на Чорнобильській АЕС Юрія Пархоменка, та учасника Другої Світової війни Володимира Забори. Тож всіх бажаючих просимо завітати до бібліотеки, та ближче познайомитися з виставкою, яка зберігає культурну спадщину краю та формує духовну і національну свідомість читачів.

        

 

Грудень 2021

Стефан Цвейг - майстер новелістики та біографій

 

        В цьому році виповнюється 140 років від дня народження відомого австрійського письменника, новеліста та критика Стефана Цвейга.

Народився Cтефан Цвейг 28 листопада 1881 року в Відні  в родині багатого єврейського підприємця, власника текстильної мануфактури.

Навчався в Віденському та  Берлінському університетах. Після закінчення віденського університету багато подорожує містами Європи, відвідує Індію, Індокитай , США, Кубу та Панаму.

Подорожі невдовзі спонукали його до написання віршів. Солідний матеріальний стан батьків дозволяє без труднощів видати першу книжку «Срібні струни» яка з'явилися на світ у 1901.

 С.Цвайґ один із перших створив і детально обґрунтував власну модель новели, чим і  відрізнило його від творчості  загальновизнаних майстрів короткого жанру.

Події більшості його історій відбуваються під час мандрівок. Драми розгортаються протягом лічених годин, але щоразу  це вирішальні моменти життя, коли особистість зазнає випробування, доводить свою здатність до самопожертви.

Центром кожного оповідання Цвейґа стає монолог — герой виголошує його у стані афекту, коли перед ним розкривається найпотаємніша тайна.

Найбільш відомі новели «Лист незнайомки» (1922), «Невидима колекція» (1926), «Сум'яття почуттів» ( 1927), «Шахова новела» (1942) та інші принесли письменнику світову славу.

Цвейг створив багато  захопливих  біографічних розповідей про Ф. Магеллана і Марію Стюарт, Еразма Роттердамського й О. де Бальзака.

До написання історичних романів автор завжди підходив  віртуозно,  працював з документами, знаходячи в будь-якому листі або мемуарах очевидця психологічне підґрунтя.

Найяскравіші історичні романи – це «Марія-Антуанетта: портрет ординарного характеру» (1932), «Тріумф та трагедія Еразма Роттердамського» (1934), «Марія Стюарт» (1935), «Совість проти насильства: Кастелліо проти Кальвіна» (1936), «Подвиг Магеллана» («Магеллан. Людина та її діяння») (1938).

У 1940 році Цвейг  подався до Латинської Америки , а потім переїхав в США, але незабаром вирішив оселитися в невеликому бразильському місті Петрополіс, розташованому високо в горах.

Цвейг останні роки свого життя  так описує в мемуарній  книзі «Вчорашній світ» - «добре знаний старий світ зник, а в жахливому новому світі він всюди почував себе чужим».

22 лютого 1942 р. він наклав на себе руки разом із дружиною, прийнявши велику дозу снодійного.
       Проте смерть письменника була не просто наслідком відчаю. Цвейг покинув цей світ, бо категорично не приймав його, почувався у ньому зайвим.

Скорботна свічка пам’яті народної

 

День пам'яті жертв голодоморів — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада.

У суботу 27 листопада  українці вшановують  тих, чиє життя було зруйноване або знищене у ті страшні часи сталінського режиму.

До цієї пам’ятної дати Криничанська центральна публічна бібліотека пропонує для користувачів виставку-реквієм «Скорботна свічка пам’яті народної»  та  онлайн-бібліомікс  «Трагедія Голодомору у книгах».

 За радянських часів  Голодомор залишався білою плямою в історії нашої держави і ця тема  була заборонена, але це не означає, що про неї не писали.   

Одним із перших таких творів є роман «Марія» Уласа Самчука, який був написаний у 1934 році.

Через образ жінки-селянки Маріїї автор показав правдиво і сильно трагедію українського народу і присвятив твір "матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роки 1932-1933".

Ще одним твором художньої літератури, який присвячено Голодомору є роман «Жовтий князь» письменника Василя Барки, який був написаний у 1963 році.

В основу роману лягли власні спогади автора про страшне лихо, а також точні свідчення очевидців тих років, зокрема його рідного брата та родини.

Одним з героїв роману є образ жовтого князя — як  символ зла і насильства, голоду і смерті. Це рудий ящір тоталітарної системи, який несе руїни, голод і це він перетворив мальовниче українське село на великий цвинтар.

Але герої роману протистояли жовтому князеві і не втратили  людяності, залишилися  вірними селянській і загальнолюдській моралі. Знову на українській землі народилося нове життя, новий, сповнений надіями день.

Видатні українські поети і прозаїки  зверталися до теми  Голодомору 1933 року. М.Стельмах, в романі «Чотири броди», в поезіях  П.Тичини «Загупало в двері прикладом…», А.Малишко, Є. Маланюка, в оповіданнях А.Дімарова та Є.Гуцало.

Письменники-сучасники теж не залишаються байдужими до трагічних сторінок нашої історії.

Сучасна українська письменниця Світлана Талан роман «Розколоте небо» присвячує темі колективізації та голодомору в Україні  на прикладі одного селища на Луганщині.

 Українське село, де були плодючі сади та родючі землі, спустошила голодна смерть.

Справжні, невигадані жахи описує авторка: на які відчайдушні та жахливі вчинки йшли люди, аби вижити в лихі часи голоду. Та у цих трагічних подіях знаходиться місце і для кохання, яке то виринає на перший план, то ховається за чорною, пекельною реальністю.

Роман «Розколоте небо» не залишить жодного читача до людського горя і можливо для когось відкриє  незнані сторінки історії.

Таку страшну сторінку історії України потрібно пам’ятати і ніколи не дати повторитися їй.

Наталя Доляк,  Чорна дошка», цю книгу  читати неможливо без сліз, неможливо не роздумувати про минуле та про те, яким би було сьогодні наше майбутнє, якби скільки українських родин не полягло в страшні 1932-1933 рр.

Чому так сталося, чому незважаючи на плодючі землі та трудолюбивий український народ люди помирали від голоду? Про цю велику , страшну і голодну правду розповідає Наталя Доляк у своїй книзі «Чорна дошка».

Головний герой роману Олесь Терновий, міський газетяр, який щиро вірив у радянську владу, у те що вона дасть селянам землю, худобу, зробити всіх рівними.   Та поступово Лесь розуміє, що ідеї, які виголошує влада, розходяться з тим, що відбувається у нього в селі. Вражають і історії окремих родин, які зазнали голодних лихоліть. 

В фонді нашої книгозбірні знаходяться і документальні книги про голодомор, серед них дві книжки від Українського інституту книги – О.Стасюк «Нариси про Голодомор» та В. Марочко і О. Мовчан «1932-1933: Хроніка голодомору в Україні».

Мабуть, найчіткіше розуміння подій Голодомору може дати просто послідовний, день за днем, перелік фактів та подій, що відбувалися в Українській СРР у 1932–1933 роках. Автори на основі величезного обсягу матеріалів відновили послідовність подій, що вилились у небачений до цього злочин комуністичної влади проти українського народу. 

 В суботу 27 листопада давайте приєднаємося до загальнонаціональної акції «Запали свічку» та вшануємо хвилиною мовчання  закатованих голодом українців!

Світ без насильства

 

        

    Прояви насильства супроводжують людство з давніх давен. Упродовж тисячоліть одна людина кривдить іншу людину, чинить насильство щодо неї. У світі постійно відбуваються війни, напади на людей, дискримінація, приниження. Прикро, що ми звикли сприймати насильство, як щось неминуче, адже прояви насильства порушують права людини, принципи її вільного та справедливого існування. І коли насильство чиниться поруч із нами чи в нас у домі, у школі, на вулиці, ми можемо й повинні зупинити його. Саме тому щорічно, починаючи з 1991 року, міжнародна спільнота підтримує акцію "16 днів проти насильства". Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу активізують з 25 листопада до 10 грудня свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства у співвітчизників, створити в конкретному регіоні або окремій державі соціальний простір, вільний від насильства.     

         Саме метою виставки «Світ без насильства» у Криничанській публічній бібліотеці є привернення уваги користувачів бібліотеки до проблем насилля у суспільстві сім’ї, бо найцінніше в світі є людина – її здоров’я, гідність і безпека життя.