Митці слова - ювіляри року

до дня народження Симони Вілар та Юрія Андруховича

Карантин - не привід нудьгувати

Саме час повернутися до справи, яка надихає. Для тих, хто захоплюється українською народною творчістю чудовою можливістю буде ознайомитися з книгами, які пропонує Криничанська центральна районна бібліотека для дорослих.

Хто вміє вишивати, хто закоханий у вишивку, шанує її  традиції, бажає їх продовжити і розвивати зацікавить книга Л.Бебешко «Українська вишивка». Тут розміщені схеми композицій вишивки чоловічих та жіночих сорочок, які були розроблено на основі старовинних  колекційних зразків,  а також схеми кількох традиційних та сучасних методів їх пошиття.

Застосування вишивки справді безмежна: можна прикрашати нею одяг та аксесуари, додати стильний елемент у декор квартир або створити справжній витвір мистецтва –вишиту картину або панно. Книга Д.Кристаніні «Найновіший самовчитель з вишивання». Саме про це до вашої уваги шановні читачі ілюстрований самовчитель з вишивання, у якому зібрано 150 видів технік і швів. Вишивка хрестиком і настилом, прорізна, мережка, аплікації, контурні шви, тамбури, гобеленові та комбіновані. На сторінках книжки ви  знайдете необхідну інформацію про матеріали, інструменти та прийоми, які дозволяють вам опанувати необхідні навички та навчитися створювати власноруч унікальні вироби.. Кожен прийом супроводжується покроковим описом. Кольоровими ілюстраціями та фотографіями, а також вичерпними рекомендаціями. Навіть початківці легко опановують усі тонкощі цього рукоділля.

Не менш цікавою є книга «Ажурные узоры для вязания крючком» із серії «Золотая коллекция вязания. Спицы и крючок». У книзі зібрані схеми різноманітних  ажурних узорів, виконаних крючком. Для початкових в’язальниць ця колекція узорів – чудова можливість потренуватися  в техніці, а досвідченим майстриням  вона відкриє нові творчі горизонти.

Книга О.Тарасової «Таємничий світ ляльки-мотанки» запрошує усіх охочих до манливого світу  ляльки-мотанки, яка є відзеркаленням прадавньої культури, традицій  і світовідчуття  наших пращурів. Лялька-мотанка не лише певний культурний  символ, це й потужний  хатньо-побутовий оберіг і обрядовий атрибут і забавка для дітей і  дорослих, і оригінальний сувенір, і прикраси інтер’єру, оселі. Дізнатися про різновиди і призначення ляльок-мотанок, традиції, обряди й звичаї, з якими вони пов’язані, опанувати зовсім не складні способи їх виготовлення й зрештою мати напрочуд цікаве й корисне улюблене заняття на дозвіллі вам допоможе пропонована книга.

Тож друзі Не гаймо часу. Залучаймося до прекрасного. Вибираємо заняття. Яке вам  до вподоби.

Чекаємо після карантину в бібліотеці.

Микола Зеров

Трохи біографії 

Микола Костянтинович Зеров народився 26 квітня 1890 року в повітовому місті Зінькові на Полтавщині в багатодітній сім’ї.

По закінченні Зіньківської школи Микола навчався в Охтирській та Першій київській гімназіях (1903–1908). У 1909–1914 роках — студент історико-філологічного факультету Київського університету Святого Володимира.

1912 року з’явилися друком перші статті та рецензії Зерова в журналі «Світло», газеті «Рада». З 1914 року   Зерова призначено викладачем історії до Златопільської чоловічої, а з жовтня 1916 року — ще й жіночої гімназії. З 1917 року Зеров учителює в Другій Київській гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства. У 1918–1920 роках викладає українознавство в Архітектурному інституті, працює редактором бібліографічного журналу «Книгарь» (до початку 1920 року). З осені 1923 року — професор Київського інституту народної освіти.

1920 року одружився із Софією Лободою і почав серйозно замислюватися про наукову діяльність; вийшли підготовлені ним «Антологія римської поезії» та «Нова українська поезія», що стали помітним явищем у тогочасному літературному житті.

З голодного Києва Миколу Зерова запрошують на роботу в Баришівську соціально-економічну школу, де він працює близько трьох років. Усі вірші його збірки «Камена» (1924) написано саме тут. Також у Баришівці Зеров зробив багато перекладів, написав низку сонетів та сатир-пародій, кілька невеликих оповідань.

1 жовтня 1923 року Микола Зеров став професором української літератури Київського інституту народної освіти (так звався тоді Київський університет). Про лекції Зерова серед студентів ходили легенди. Одночасно викладав українську літературу в кооперативному технікумі та торгово-промисловій школі.

1923 року до Києва повернулося чимало письменників, що об’єднались у рамках АСПИСу. Серед них вирізнялася літературна група, що її стали називати неокласиками, одним з лідерів якої був Зеров. У грудні 1923 року відбулася перша зустріч Зерова з Миколою Хвильовим, коли той приїхав до Києва у складі харківської письменницької делегації «Гарту».  

1924 рік розпочався з бурхливих дискусій. 3 січня на культкомісії Всеукраїнської Академії наук М. Зеров виголосив доповідь «Українська література в 1923 році»; 20 січня відбувся диспут, на якому опонентами доповіді Дмитра Загула «Криза сучасної української лірики» виступили Микола Зеров, Юрій Меженко, Григорій Косинка, Михайло Івченко. Лідер «неокласиків» оцінював 1923-й як «рік літературного оживлення». Адже з’явилася низка яскравих імен, нових книг і журналів. На думку Зерова, йшов нормальний розвиток української літератури.  

Того ж 1924 року було надруковано «Камену» — першу збірку віршів Зерова, до якої, втім, було включено й перекладний розділ. 

Глибоке проникнення у філософську сутність буття, вишукана мова, висока версифікативна майстерність творів Зерова вражали сучасників. Щоправда, багато хто поетові закидав, що він несучасний, байдужий до актуальних проблем. Підстави для таких тверджень давали не тільки його вірші, а й перший випуск історико-літературного нарису «Нове українське письменство» і монографія «Леся Українка», також видані 1924 року. Все це, вважали противники Зерова, належить минулому, яке треба відкидати.
До попередніх докорів додавалися й нові: мовляв, Зеров майже не виступає як літературний критик. Проте 1925 рік можна вважати вершиною літературно-критичної діяльності М. Зерова. Тільки журнал «Життя і революція» вмістив 17 його матеріалів. А ще ж були публікації в інших часописах, виступи, лекції перед студентами.

1925 року почалася відома літературна дискусія, яка тривала до 1928 р. Початком її вважають статтю Г. Яковенка «Про критиків і критику в літературі» (Культура і побут 1925, 20 квітня) та відповідь на неї М. Хвильового. Зеров-критик стає на бік М. Хвильового. «Ми хочемо, — наголошував М. Зеров, — такої літературної обстановки, в якій будуть цінитися не маніфест, а робота письменника; і не убога суперечка на теоретичні теми — повторення все тої ж пластинки з кричущого грамофону, — а жива й серйозна студія літературна; не письменницький кар’єризм „человека из организации“, а художня вибагливість автора перш за все до самого себе».

Саме це й викликало зливу заперечень. Особливо дратувала опонентів М. Зерова його вимога замість гурткового протекціонізму запровадити здорову літературну конкуренцію.

Від 1926 року Зеров виступав лише як літературний критик, зосередивши основні зусилля на перекладах та історико-літературних студіях. Того ж року офіційна влада звинуватила «неокласиків» в антипролетарських настроях.  

Початок терору

Червневий пленум ЦК КП(б)У 1927 року дав прямі директивні вказівки щодо політичної оцінки «неокласиків»; фактично ця постанова означала заборону літературної та критичної діяльності Зерова. Для нього лишалася тільки одна ділянка — історико-літературні студії. Саме на цьому Зеров і зосередився наприкінці 1920-х років.   Процес СВУ на початку 1930 року став переломним. «Книгоспілку» було реорганізовано, «Сяйво» закрито. Куліша і Винниченка проголосили фашистськими письменниками. В числі інших у зв’язку з процесом СВУ було заарештовано й Максима Рильського, що стало виразним попередженням для всіх неокласиків.

Як і всі українські інтелігенти, Зеров жив під постійною загрозою арешту, в атмосфері погроз і цькування. Самогубство Хвильового в травні 1933 року стало ще однією драмою для Зерова.

Всі останні роки фактично, йому було заборонено займатися творчою діяльністю, а з 1933 — стає небезпечним навіть мовчання.  

Наприкінці 1934 Зерова було остаточно звільнено з університету. Він втратив останнє матеріальне опертя й був змушений шукати будь-яку працю або залишити Україну. Водночас він довідався про те, що за сфабрикованими звинуваченнями було засуджено й розстріляно Григорія Косинку й Олексу Влизька.

Переживши ще одну трагедію, — смерть десятилітнього сина — М. Зеров переїжджає до Москви.

У ніч із 27 на 28 квітня 1935 року Зерова було заарештовано під Москвою на станції Пушкіне. 20 травня його доправлено до Києва для слідства. Зерова звинуватили в керівництві контрреволюційною терористичною націоналістичною організацією.
На першому допиті він заявив однозначно: «До ніякої контрреволюційної діяльності я не причетний, а отже, співучасників назвати не можу». Пізніше з нього виб’ють інші відповіді. Під час обшуку в нього вилучають дві книжки: «Політика» з дарчим написом «терориста» Григорія Косинки та роман Пантелеймона Куліша «Чорна Рада». Це були єдині докази існування терористичної організації.

Тривалі й надзвичайно виснажливі допити слідчого Літмана, побудовані на погрозах і залякувані, призвели до бажаного для влади результату. 9 липня М. Зеров «розколовся»: «Я признаю себе винним у тому, що приблизно з 1930 року належав до керівного складу контрреволюційної націоналістичної організації, куди, крім мене, входили Рильський і Лебідь».

Після певних «тасувань» «групу Зерова» остаточно було визначено в складі 6 осіб: Микола Зеров, Павло Филипович, Ананій Лебідь, Марко Вороний, Леонід Митькевич, Борис Пилипенко.

Військовий трибунал Київського військового округу на закритому судовому засіданні 1 лютого — 4 лютого 1936 року без участі звинувачених й захисту розглянув судову справу № 0019 — 1936; М. Зерову інкримінували керівництво українською контрреволюційною націоналістичною організацією і згідно з тодішніми статтями кримінального кодексу УРСР трибунал визначив йому міру покарання: десять років позбавлення волі у виправно-трудових таборах з конфіскацією приналежного йому майна. 

9 жовтня 1937 «справа Зерова та ін.» була переглянута особливою трійкою УНКВС по Ленінградській області. Засуджено до розстрілу. Зеров разом з багатьма іншими представниками української культури був розстріляний в селищі Сандармох 3 листопада 1937 року.  

Ухвалою Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 31 березня 1958 року вирок Військового трибуналу КВО від 1-4 лютого 1936 р. і постанова особливої трійки УНКВС по Ленінградській області від 9 жовтня 1937 року скасовані, справу припинено «за відсутністю складу злочину». 

Миколу Зерова було реабілітовано посмертно.

 джерело: https://onlyart.org.ua/biographies-poets-and-writers/zerov-mykola-biografiya/

книжкова виставка в Криничанській центральній районній бібліотеці для дорослих

Інформація-спомин про трагедію Чорнобиля

Чорнобиль... Мертва зона... Сьогодні такі слова гірким болем відлунюються у наших серцях. 26 квітня - День пам'яті, День скорботи і роздумів.

… Рвонув і виринув з полону

Той мирний атом – і наш дім

Розп’явся вмить на смерті зону,

І страшно стало в домі тім.

        Так у своєму вірші згадує про ті подїї наш земляк-чорнобилець Володимир Лобуренко.                                                                                                                                 Чорнобильський ядерний смерч опалив тисячі людських життів.  165 Криничанців брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 26 квітня 1986  аж до 1990 року. 

Альбом землякам-чорнобильцям

             Священна пам’ять про всенародний подвиг ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках.   Ми вдячні людям різних професій, які в екстремальних умовах доклали титанічних зусиль для приборкання «мирного атому». 

Фото з архіву бібліотеки

             Дякуємо, за збережену планету.

Книг незмірна глибина

23 квітня — Всесвітній день книги та авторського права (World Book and Copyright Day). Відзначається ЮНЕСКО щорічно з 1996 р. у день смерті Шекспіра та Сервантеса з метою поширення освіти, розвитку усвідомлення культурних традицій, а також з урахуванням того, що книги є найбільшим засобом поширення знання, найнадійнішим способом його збереження. Традиція святкування Дня книги народилася в Каталонії, де 23 квітня (у День Св. Георга) за кожну куплену книгу дарували троянду. Ще одна традиція, яка виникла у 2001 р. – це присвоєння місту, у якому найбільш сприяли книговидавництву, звання Світової столиці книги. Книга – це вікно у світ культурного різноманіття, міст, що з’єднує різні цивілізації в часі та просторі. Завдяки книзі, перш за все, ми отримуємо доступ до знань, ідей, духовних і моральних цінностей, до розуміння краси і творчих досягнень людини. Книга – не просто носій інформації, вона фундамент і основа освіти та творчості, книга дає можливість кожній культурі розповісти про себе, знайомить зі звичаями і традиціями різних народів. Книга – це найбільша в світі скарбниця, що зберігає в собі багатства всіх народів. Книга – це машина часу, яка може повідати нам про минуле, розповісти про сьогодення, показати майбутнє. Книга – це альбом художника, в якому замальовані гарні пейзажі та невідомі особи. Книга – це щоденник мандрівника, в якому описані великі країни і міста. Книга – це блокнот фантазера, в якому він створює фантастичні історії з вигаданими героями. Книга – це нотатки вченого, який ставить різні експерименти, проводить досліди і відкриває нові закони. Книга – це друг, порадник. Це джерело багатьох добрих думок, почуттів, знань. Книга – це спосіб вивчення світу. Книга – світове джерело знань усіх віків і народів. Книга – це наше життя. Легко перегортайте сторінки свого життя в радісному передчутті нової порції цікавої розповіді, й, навіть коли щось не подобається на цій сторінці, дочитавши, її можна перегорнути, але вона потрібна для розповіді. Насолоджуйтеся приємним читанням і створюйте свій неповторний шедевр.

Запрошуємо до нашої бібліотеки, скористатися багатим та різноманітним книжковим фондом, переглянути наші цікаві та змістовні книжкові виставки!

У багатьох містах світу можна побачити пам'ятники книгам . Часто вони, звичайно, увіковічнюють пам'ять про якогось автора або події.

Пропонуємо розглянути пам'ятники книгам:

http://booknazy.blogspot.com/2012/04/blog-post_26.html

https://booxters.com/blog/pamyatniki-chitacham-ta-knigam

Знайомтесь, сучасні українські письменники

 Під час карантину, бібліотека залишається зі своїми користувачами. В он-лайн режимі  працівники бібліотеки будуть  інформувати про цікаві  книги.

 Зараз до вашої уваги книги сучасних українських письменників.

Якщо ви прихильник таланту Василя Шкляра, то пропонуємо до вашої уваги гостросюжетний роман «Самотній вовк».

В основу сюжету лягли реальні події. Українець, вояка Французького іноземного легіону отримає завдання – вивезти з окупованої Чечні дочку генерала, на яку полюють російські спецслужби.

Воїн-одинак розпочинає вкрай небезпечний двобій з московськими людоловами. Але чим насправді було це завдання і яка роль належала дочці генерала? І тільки, прочитавши цей роман, читач знайде відповіді на …

    Серед письменників стає популярним написання ретро-романів, а якщо це ще й роман-детектив, то   любителям цього жанру   пропонуємо  роман Юрія Винничука «Нічний репортер».

Події в романі відбуваються в Львові в далекому 1938 році. Читачі водночас  опиняться у тогочасному старовинному місті та разом з головними героями поринуть у події  розслідування  загадкового вбивства.

Проникливі оповідання від популярних українських письменниць Д. Корній, М. Іванцової та Н. Доляк,  які увійшли до збірки «Поруч з тобою» присвячені вічній темі кохання.

А в романі Ірен Карпи «Добрі новини з Аральського моря» водночас переплелося все: кохання і зрада, інтриги, вбивство, втеча та пошук себе.

В основі сюжету – пригоди чотирьох жінок, яких об’єднують  секрети з минулого, а також бажання звільнитися від них і почати нове життя.

Письменник, створюючи твори, виконує тільки частину роботи, сподіваючись, що читач прийме подальшу участь у його розумовій діяльності. (Й. Гете)

Вітаємо зі святом Великодня!

 Надії, віри, радості та  здоров’я вам. Нехай Бог  завжди оберігає! Бажаємо миру, благодаті, душевності й тепла! Нехай будь-яке добре починання вінчається успіхом!Цьогорічний Великдень є особливим. Через карантинні заходи ми вимушені знаходитись вдома і не маюємо змоги навідати близьких, як це було раніше. Втім, завжди є змога привітати найрідніших з Великоднем через СМС або надіслати повідомлення через Вайбер, Мессенджер чи інший застосунок на телефоні, поспілкуватися за допомогою інтернету.Тож святкуйте вдома та будьте здорові.

День довкілля

Традиційно третьої суботи квітня ми відзначаємо День довкілля.

„Єднання з природою - це вибiр, що вiдображає потребу для всiх i кожного з нас визнати нашу роль у збереженнi нашої тендітної планети.

Екологічний календар

Зараз перед людством гостро стоять екологічні проблеми. Вирішувати їх потрібно, і кожен з нас може і повинен це робити:

•  не смітити;
• не спалювати траву та сміття;
• уникати купівлі товарів в одноразових пластикових виробах 

Давайте долучитися до благородної справи охорони, збереження та відновлення природи з нашим .ЕКОЛОГІЧНИМ КАЛЕНДАРЕМ

Світ фантастики Дяченків

В цьому році письменник-фантаст С.Дяченко 14 квітня відзначає 75-річчя від дня народження.

Подружжя Марина і Сергій Дяченко – найвідоміші письменники-фантасти України також   вони визнані найкращими письменниками-фантастами Європи.

В співавторстві зі своєю дружиною Мариною Сергій працює в жанрах сучасної наукової фантастики, фентезі та казки.

Сюжет книг Марини та Сергія Дяченків – дивовижний, сповнений незбагненних таємниць і фантастичних пригод, і разом з тим повний любові, доброї, красивої магії.           

До відома користувачів в фонді бібліотеки є найпопулярніші   книги Марини та Сергія Дяченка:    «Брамник», «Долина совісті», «Варан», «Віта Ностра», «Страта».

 Пориньте у світ фантастичних  пригод, чаклунства та магії!

Календар знаменних та пам'ятних дат

квітень 2020 року